Із врахуванням зареєстрованого н.д. А.Шевченко Проекту Закону про внесення змін до Закону України “Про банки і банківську діяльність” (щодо заборони комісії при знятті коштів через банкомат) № 9045 від 05.08.2011. розроблено альтернативний проект:
Пояснювальна записка
до проекту Закону України
“Про внесення змін до Закону України
“Про банки та банківську діяльність” та деякі інші Закони”
(щодо заборони комісії при знятті коштів через банкомат)
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Норми Закону України “Про банки та банківську діяльність” в чинній редакції не регулюють встановлення комісії при зарахуванні коштів на рахунки та при знятті коштів через банкомат. Залежно від банку, комісія за одну транзакцію за зарахування коштів складає до 1,5% від суми зарахованих коштів, при цьому для 50% транзакцій (через «свій» банкомат) видача готівки здійснюється безкоштовно. Економічна доцільність комісії за зарахування коштів є необґрунтованою, особливо з врахуванням того, що це стримує перехід обслуговування клієнтів за прямими договорами з банками без посередника у вигляді адміністрації (бухгалтерії) роботодавця.
Існуюча практика не лише створює непорозуміння між банком та його клієнтом, а й суттєво підриває у громадян мотивацію до користування банківськими картками та електронними розрахунками.
У світі є тільки окремі країни – Швеція, Ірландія, Нідерданди, – які обмежили стягнення комісії при знятті коштів через «свій» або «чужий» банкомат. В Болгарії, Чехії, Данії, Фінляндії, Германії (частково), Угорщині, Ірландії, Норвегії, Румунії, Росії, Словакії, Іспанії (частково) комісії стягуються як в «своїх», так і «чужих» банкоматах.
Таке явище, як «зарплатні» картки з безкоштовним зняттям готівки взагалі є не типовим для переважної більшості країн світу. Споживачі в інших країнах на власний розсуд обирають банк, безкоштовно отримують кошти (заробітну плату тощо) на поточні рахунки та свідомо, зважаючи на вартість послуги використовують гроші із застосуванням платіжних карток: безкоштовно при безготівковій оплаті, з мінімальною (переважно фіксованою) комісією при застосуванні банкоматів свого банку та з комісією, що обчислюється у відсотках від суми, в разі використання «чужих» банкоматів.
Більшість країн протягом 2000-х років за ініціативи Центральних банків цих країн сприяють пришвидшенню зміни звичок користувачів в частині переходу від використання готівки до використання платіжних карток та інших безготівкових інструментів, підтримавши ідею належного цінового розмежування готівкових та безготівкових платіжних інструментів, встановлення реальної ціни обігу готівкових коштів для держави та бізнесу та належного регулювання вартості введення в обіг та використання готівки.
2. Цілі та завдання Закону
Для громадян України законопроект має зробити користування платіжними картами зручнішим та вигіднішим. Він має припинити практику встановлення комісії за зарахування коштів (заробітної плати, інших коштів) на поточні рахунки громадян, дати змогу споживачам власноручно обирати банк для обслуговування та шляхом цінової конкуренції змінити тенденцію із зняття готівки в банкоматах України на використання коштів з поточних рахунків безготівковим шляхом в підприємствах сервісу та торгівлі.
3. Загальна характеристика та основні положення проекту
Законопроектом пропонується заборонити банкам:
- стягувати з клієнтів комісійну винагороду за зарахування коштів (заробітної плати) на рахунки;
- безкоштовно видавати готівкові кошти із банківських платіжних карток в межах власних коштів клієнта в банкоматах банку-емітента та інших банків на території України.
Відповідно до статистичних даних, більше 50% емісії платіжних карток українським банками (більше 15 млн. карток) становлять зарплатні картки. Міністерство Фінансів України регулює комісійні, які сплачуються при зарахуванні коштів (власних або зарплати) на рахунки та їх видачі в банкоматах. Ця схема передбачає, що комісія сплачується банку емітенту роботодавцем за зарахування зарплати та клієнтом за будь-які інші зарахування коштів на рахунок, а видачу готівки через «власні» банкомати банки здійснюють для цих клієнтів безкоштовно. Така ситуація гальмує перехід до класичного банківського обслуговування поточних рахунків фізичних осіб з вільним вибором громадянами банка для обслуговування поточного рахунку та ставить клієнта в залежність від суб’єктивної поведінки керівника підприємства або головного бухгалтера.
Зазначені імперативні вимоги Міністерства фінансів суперечать загальним принципам ринкової економіки, перешкоджають конкурентні боротьби між банками, що функціонують на українському ринку, і, в кінцевому результаті справляє негативний вплив на якість банківської послуги з зарахування коштів на рахунки та їх використання. Тож вирішення даного питання має залишатися виключно прерогативою клієнтів та банків, а держава повинна належним чином скоригувати наявні в законодавстві прогалини та невідповідності.
Отже пропонується надати фізичним особам, які отримують заробітну плату, право самостійного, на власний розсуд, вибору банку для обслуговування та платіжних інструментів (карток тощо) для використання. Це забезпечить свідоме обрання громадянином фінансової установи та сприятиме переходу України до класичного банківського обслуговування поточних рахунків фізичних осіб. Для цього відповідні доповнення пропонується внести до ст. 24 Закону України «Про оплату праці».
Крім того, безкоштовне зарахування коштів на рахунки, а також прозора та зрозуміла для клієнтів політика ціноутворення для різних (безготівкового / отримання готівки) випадків використання платіжних інструментів стимулюватиме подальші капіталовкладення українських банків в розбудову інфраструктури безготівкових карткових розрахунків та забезпечить клієнтам можливість швидкого, ефективного та безпечного використання коштів безготівковим шляхом.
За інформацією Національного банку України та учасників ринку вартість видачі готівкою через банкомат 1 гривні становить від 1,0% до 1,74%. Витрати на забезпечення видачі готівки через наявну в Україні мережу із 30445 банкоматів становлять від $30 000 000 щомісячно (Дод.1).
В той же час, готівка не повинна видаватися безкоштовно в першу чергу з врахуванням того, що як в Україні, так і в ЄС існує безпосередній зв’язок між готівкою в обігу (особливо в роздрібних платежах) та рівнем тіньової економіки в країні. (Дод.2). В Україні в 2010 році переважна більшість готівки в економіку – 421 млрд. грн. було введено в обіг через банкомати. З врахуванням розрахунків КМУ про те, що рівень тіньової економіки в країні перевищує 40% ВВП, саме зрозуміла політика ціноутворення для різних варіантів використання платіжних карток здатна зробить громадян союзниками держави в боротьбі з тіньовою економікою та виконанням Україною вимог FATF щодо протидії відмиванню грошей.
Згідно з дослідженнями ЦБ Фінляндії в разі, якщо в країні існує різниця в вартості використання платіжних інструментів, наприклад, використання готівки коштує 1%, а безготівкове використання платіжних карток для платежів є безкоштовним для клієнтів, більше половини клієнтів обирають безкоштовні безготівкові платежі.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
Базовими для даної сфери є Конституція України та Закон України “Про банки та банківську діяльність”, Закон України”Про оплату праці”. Водночас вони не регулюють конкретні питання, охоплені законопроектом.
Серед підзаконних актів, за участі Національного банку Кабінетом Міністрів України було розроблено ряд постанов Уряду, а саме:
-Постановою КМУ від 29 вересня 2010 р. N 878 передбачено, що до 1 липня 2011 р. – суб’єкти господарювання у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб; а до 31 грудня 2011 р. суб’єкти господарювання, включаючи суб’єкти малого підприємництва, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 25 до 100 тис. осіб повинні здійснити перехід на обов’язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари.
-Постановою КМУ від 29 червня 2011 р. № 706 затверджені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України N 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», якими передбачено, що суб’єкти господарювання повинні забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства.
Реалізація положень цього законопроекту після його прийняття не потребуватиме внесення змін до інших законів.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація законопроекту не вплине на доходну та видаткову частини Державного бюджету України.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону
Законопроект зробить банківську систему в цілому і користування платіжними картками зокрема значно привабливішими для українських громадян. У середньо- та довгостроковій перспективі це має сприяти розвитку банківського сектору та української економіки в цілому.
Ухвалення законопроекту сприятиме розвитку української економіки.
Додаток 1
Щомісячні статті видатків на 1 банкоматЦіна
Оренда місця$200-600
Амортизація та покупка банкомата$250 ($12000)
Процесінг й управління банкоматом
(включаючи витрати на персонал)$200-350
Інкасація$100-250
Цілодобове забезпечення працездатності в будь-якому населеному пункті країни)$100-150
Видаткові матеріали (папір для друку чеків)$20-25
Електроенергія$10-20
Телекомунікаційні витрати$25-100
Страхування$10-20
Разом:$905 – $1765 плюс
вартість готівки: min $250
(від 0,2% на середній обіг $ 115 000 через один банкомат)
В цілому: $1155 – $2000
Додаток 2
Народний депутат України: (реєстр. № ____)
