Мошенничество в интернет

Бла-Бла Шок! (Afterday Бульдозериста)

Андрон прокинувся у невідомій йому квартирі. Спробувавши згадати все… або хоч щось, він спромігся згадати лише початок вечірки з нагоди Дня бульдозериста і бульдозеристки.

Гоу вест

Абсолютно впевнено пам’ятав він лише те, що вечірка проходила в усім відомому київському ресторані з гучною назвою…, яку він зараз чомусь ніяк не міг пригадати. Добре, але вже менш чітко пам’ятав Андрон пафосну промову генерального директора своєї контори і веселу, повну не дуже толерантних жартів, промову головного бухгалтера. Із посмішкою згадав він також і те, що після цих промов усім роздали у конвертах щедру премію у розмірі місячної зарплатні,… а потім був тост, потім ще…, потім прийшли колежанки з маркетингового відділу,… потім… потім він вже почав сумніватися у правдивості того, що згадувалося,… а останнє, що більш-менш чітко спливло з пам’яті було те, як з маркетологинями «на коня» пили пиво з дерунами біля пам’ятника Сагайдачному…

«А як ми опинилися на Подолі?» – здивувався Андрон, – «І де це я зараз?»

Він встав з незнайомого ліжка, насилу дошкандибав до вузенького віконця і, смикнувши за тоненьку жовту стрічку, розкрив блідо-блідо-бузковенькі жалюзі…

Сонце боляче вдарило у вічі.

«Цього не може бути!» – прошепотів спантеличений Андрон-бульдозерист.

«Може, – відповів недобрим голосом Андронів мозок, який вже почав оговтуватися від побаченого, – ще й як може!» «Це ж ти, – продовжив згадувати мозок, – вчора, одразу після «на коня» у Сагайдачного, сів до спійманого прямо на вулиці таксі і замість «Львівська площа» промукав водієві «погнали, бро на Львів…ик…ик». А на уточнююче питання: «Який Львів, шеф? Той, що на Заході?» відповів «Так! Погнали на захід!»

«Водій тебе тричі ще перепитував і попереджав, що то вже інший прайс буде… але ти, для переконливості, показав йому конверт із премією і востаннє, перш ніж поринути у щасливе забуття, скомандував: «гоу вест, май френд,… бабла неміряно!».

«Отакої» – тихо мукнув Андрон від здивування. У вікні перед його очима красувалася львівська Площа Ринок.

Але, яким чином, на такому автопілоті, він ще й номер у апартаментах зняти спромігся?! – то вже було чисто риторичне запитання.

Швидко оглянувши себе, Андрон дізнався, що руки-ноги у нього були все ще на місці, голова тріщала по швах, а на столику лежав вже напівпорожній, але водночас напівповний конверт з його учорашньою премією до Дня буль… буль… Різко стало зле.

Потім у кишені знайшлася банківська картка, на якій, як показав мобільний застосунок, лишалося 14 911 гривень і 17 копійок. Це вже було добре.

Із поганих новин було те, що завтра він мусить знову йти на роботу, а годинник на стіні показував вже пів на третю дня.

«Дідько! Тре якось ся домів повертати» – скомандував почавший вже адаптуватися до нової реальності втомлений мозок і на додачу тонко пожартував над учорашнім Андроном: «Го вест, кажеш? Ось тобі і гоу вест! Збирайся тепер нах… Нах остен!»

Нах остен

Порахувавши залишки премії, Андрон збагнув, що вертатися на таксі буде «ой як недешево», а от на BlaBlaCar – «саме воно». Телефон теж був на місці.

Пошаривши десь із чверть годинки на сайті BlaBlaCar, Андрон знайшов підходящого водія-попутника, який сьогодні їхав на Київ. Водій просив лише 300 гривень за місце.

«Справедлива ціна», – подумав Андрон і одразу написав водієві запит. Той відповів майже миттєво і для зручності перевів бесіду у Вайбер, написавши чомусь свій номер у чаті сайту BlaBlaCar літерами «нуль п’ятдесят вісім два чотири…».

У Вайбері Андрон швидко домовився з водієм про два задніх місця за 600. «Можна буде навіть розлягтися і зручно поспати як людина. Ще й на роботу завтра зранку встигну» – зрадів наш мандрівник.

«Під’їжджайте на Площу Ринок о восьмій», – скомандував Андрон водію. «Добре, як скажете, о восьмій, так о восьмій, – відповів водій, – але, я офіційний водій і вам потрібно спершу купити офіційний квиток на сайті».

На цій фразі Андронів мозок трохи підзавис, але після вчорашнього це було не вперше і вже не дивувало. «Офіційний квиток?» – перепитав він.

«Так! – відповів водій, – не хвилюйтеся, це не складно, я вам зараз скину у Вайбері посилання, а ви в один клік купите 2 квитки… А о восьмій я заберу вас на Площі Ринок».

«Ок», – відповів Андрон і завершивши розмову перейшов до покупки квитків.

Пройшовши за водієвим посиланням на сайт busfor-online.site, він знов трохи завис. Щось здавалося дивним. Але що?

«Буває, – відмахнувся Андрон, – після вчорашнього будь що може здатися дивним. Тре поспішати, бо вже майже третя, а мені ще десь непогано було б попоїсти та й містом Лева прогулятися, раз вже так сталося».

Сплативши за два квитка 600 гривень карткою на сайті, Андрон пішов вмиватися.

Що за…?

З’їхавши з номера, попоївши у ресторації та по-попивши кави у кав’ярні, Андрон згадав про «офіційного» водія. Вже було пів на восьму, а він ще навіть і не віддзвонився й не підтвердив бронювання, як це роблять чемні водії.

Набравши свого «офіційного» бла-бла-таксиста, Андрон почув лише «в даний момент абонент…»

«Що за…? Хто так робить? Може, мобіла розрядилася?» – почав нервувати Андрон і, посидівши ще з хвилин 15, набрав водія удруге… потім у третє і ще разів з надцять. На початку десятої вечора, зрозумівши, що водій мабуть з якихось причин не приїде, Андрон покликав офіціянтку, щоб розрахуватися за каву і дістав свій телефон, аби зайти на сайт BlaBlaCar і скасувати замовлення, а також, терміново знайти нового водія.

За мить підійшла офіціантка з терміналом. На вулиці вже стемніло, зібралися хмари і почав накрапувати холодний осінній дощ.

«Операція не є успішна. Недостатньо коштів» – повідомила дівчина з терміналом. «Дивно… гаразд… маю ще готівку» – відповів їй Андрон і розрахувавшись за каву кешем з конверту, поліз в телефоні у приложуху свого мобільного банкінгу…

«Залишок: 11 гривень і 17 копійок» – повідомила приложуха. А в історії платежів значилося: «15:02 Переказ на картку **** 1366. 600 гривень»,  «15:04 Переказ на картку **** 1366. 14 300 гривень».

«Ой!» – вигукнув Андрон.

«Йой!» – відгукнувся мозок, – «будеш тепер знати як «на коня» поліруватися…».

Якого дідька взагалі?

Просидівши у кав’ярні ще зо дві години Андрон таки знайшов собі нового, нормального вже водія на BlaBlaCar, який забрав його опівночі з під Львівської Опери і повіз до дому… до Києва.

По дорозі, пошаривши в інтернеті, Андрон багато чого нового для себе довідався. Почитавши про різні види шахрайства на сайті www.ema.com.ua, він зрозумів, куди зник перший водій і його кошти з картки. Стало очевидно, що зникли вони разом. Почитавши ще, він заснув на задньому сидінні авто втомлений і свідомий. Тепер він здавалося знав, як у майбутньому більше не стати таким потерпілим як він був учора.

Світало.

Чорний Білка,
спеціально для Асоціації «ЄМА»

Автор свідомо опустив деякі технічні деталі, нестачу яких одразу помітить у тексті прискіпливе око професійного шахраєборця і шахраєзнавця.

Шановні профі, ця стаття скоріше не для вас, а для трохи менш освічених у кібербезпеці громадян. Пробачте, будь ласка, нам деяке спрощення ситуації.