Питання розвитку фінансової інклюзії в Україні. Частина перша.

Фінансова інклюзія та її елементи, які доцільно першочергового запроваджувати (розвивати) в Україні.

Фінансове включення сприяє повсякденному життю та допомагає громадянам та компаніям здійснювати фінансове планування, забезпечувати довгострокові цілі, і мати можливість впоратися з непередбачуваними ситуаціями, пов’язаними з власними зобов’язаннями та платоспроможністю. Будучи відповідальними, фінансово обізнаними особами, люди більше схильні користуватися широким спектром фінансових послуг, такими як розрахунки та заощадження, кредитування та страхування, започаткування та розвиток бізнесу, інвестування в освіту та охорону здоров’я, управління ризиками, що суттєво поліпшує загальну якість їх життя.

Світовий банк, інші провідні фінансові інститути, держави, які належать до G-20, а також є членами робочих груп Банку міжнародних розрахунків відносять до фінансового включення якість і доступність фінансових послуг. Водночас основними результатами програм фінансового включення вважаються не тільки можливість отримання на прийнятних умовах широкого спектру фінансових (розрахунковий, кредитних та інших споріднених) послуг переважною більшістю громадян, які їх потребують та/або хотіли би споживати, а й конкурентний розвиток нової цифрової економіки, інфляційну (цінову) стабільність, стійкість фінансової системи, скорочення бідності та довгострокове економічне зростання.

Україна зробила перші кроки в розбудові платіжно-кредитних послуг, фінансової грамотності та фінансового включення ще в 1996 р. шляхом започаткування спільних з міжнародними картковими платіжними системами проектів емісії платіжних карток, впровадження зарплатних, пенсійних проектів, розвитку мережі прийому безготівкових платежів та прийняття в 1999 -2013 рр. відповідних законодавчих та нормативно-правових актів. Нажаль, в цей період складалася система, яка характеризується наявністю квазі-ринкових умов (монополизація, значна концентрація, засилля адміністрування), що в т.ч. призвело до виключенності значної кількості дорослого населення з споживання фінансових послуг. Широко відомо про 5 млн. громадян, які продовжують отримувати пенсії готівкою, і, відповідно, є виключеними з фінансових цифрових послуг, не застосовують цифрові платіжні інструменти (рахунки, інтернет-банкінг, інтернет-комерцію, безготівкову оплату комунальних послуг тощо).

В період 2014-2018 рр. в Україні інтенсивне впровадження інноваційних платіжних інструментів (цифрових карток, мобільних гаманців, безконтактних платежів тощо) та сервісів відбувалося в одиничних випадках за рахунок значних власних інвестицій учасників ринку, а також в результаті впровадження платіжними системами та міжнародними компаніями проектів MasterPass, Visa Checkout, G-PAY, Apple Pay.

Чинники, які обмежували конкуренцію в попередній період, посилились націоналізацією найбільшого приватного банку країни, виводом з ринку 80 банків (більше 45% від загальної кількості) та відповідною супер концентрацією банківського ринку, гальмуванням впровадження принципів open banking, відсутністю можливості для виходу на ринок платіжно-фінансових послуг платоспроможних та готових до інвестицій в цифрові технології небанківських фінансових та платіжних установ.

“Зарплатно-пенсійне рабство” з середнім терміном договірних відносин від 12 до 30 (max) місяців не сприяє схильності клієнтів до фінансового включення, фінансового планування, реалізації довгострокових цілей тошо. Зарплатно-пенсійні клієнти (від 5 до 10 млн. осіб) погано відносяться, слабо розуміють і не достатньо користуються як базовою, так і іншими фінансовими послугами, такими як безготівкові розрахунки, заощадження, кредитування та страхування, інвестування в освіту чи охорону здоров’я, управління ризиками.

Поточний стан справ в сфері регулювання ринку платіжних послуг не дає можливості, у відповідності до принципів G-20 з впровадження фінансової інклюзії, забезпечити можливість пілотування потрібних нових інноваційних каналів, продуктів та послуг, а також бізнес-моделей. Причиною є необхідності постійно і беззаперечно дотримуватись усіх нормативних вимог, наявних у великій кількості в не спеціальних нормативно-правових актах банківського регулювання, що ускладнює інноваційні процеси та розбудову цифрових платежів та цифрової економіки.

Виходячи з аналізу світового досвіду фінансового включення та особливостей українського фінансового ринку максимального ефекту в цій сфері можна досягнути реалізувавши комплекс заходів з чотирьох компонентів, за наступними напрямками:

Компонент №1 – Практичне регуляторне забезпечення цифрового фінансового включення та запровадження відповідальних цифрових фінансових практик.

В реалізації першого компонента зацікавлені дві категорії громадян:

• громадяни, які в даний час не є частиною офіційної фінансової системи, і не мають доступ до рахунку в фінансовій установі (банку, небанку, пошті, платіжній установі тощо), щоб отримувати та надсилати платежі, зберігати гроші, управляти своїм фінансовим життям.
• громадяни, які в даний час є частиною офіційної фінансової системи, але не мають свободного, вільного та усвідомленого доступу до рахунку в фінансовій установі, або мають проблеми з фінансовим цілепокладанням, а також, усвідомленням та захистом власних інтересів.

Для реалізації цього компонента потрібна наявність:
• результатів аналізу законодавства ЄС, країн з позитивною цифровою та безготівковою історією, досвідом відповідальної цифрової фінансової практики;
• результатів аналізу білих книг, проектів та діючих актів законодавства (НБУ, КМУ, ВРУ);
• результатів аналізу ринкових досліджень з питань фінансового включення в Україні;
• результатів оцінки всіх сфер національного законодавства, що стосуються цифрового фінансового включення для виявлення (і вирішення) областей перекриття або суперечності, а також будь-яких прогалин, перешкод доступу. Ці області мають включати: фінансові послуги, платіжні системи, телекомунікації, конкуренцію, дискримінацію, ідентичність, бар’єри для виключених та незабезпечених фінансовими послугами груп споживачів.

Процес реалізації цього компонента може передбачати такі елементи:

1. Підготовка пропозицій щодо запровадження рамкового регулювання (надалі, рамки) для цифрового фінансового включення, яке передбачає вхідні вимоги виходу на ринок нових учасників ринку, пруденційні вимоги, де це доцільно (наприклад, для капіталу та ліквідності), захист споживачів, гарантії протидії відмивання коштів та фінансування тероризму та випадки неплатоспроможності.

Така рамка має бути нейтральною технологічно та гнучкою достатньо для охоплення як нових, так і існуючих постачальників послуг і продуктів (через широке визначення термінів цифрові фінансові провайдери та цифрові фінансові послуги). Також необхідно забезпечити можливість пілотування інноваційних нових каналів, продуктів та послуг, а також бізнес-моделей, без необхідності негайно дотримуйтесь усіх нормативних вимог. В той самий час, така рамка повинна забезпечувати справедливий та збалансований нагляд, підтримку зобов’язання задовольняти вимогам протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.

Рамка може включати:
• принципи відкритого банкінгу, забезпечення (відновлення) конкурентного середовища на українському фінансовому ринку;
• термінологічний апарат, принципи та положення європейської Payment Service Directive;
• пропорційні до всіх типів постачальників послуг вимоги із захисту прав споживачів цифрових фінансових послуг
• вдосконалену правову основу, яка захищатиме конфіденційність та безпеку персональних даних при споживанні цифрових фінансових послуг.

2. Сприяння конкуренції, справедливим та відкритим умовам для цифрових технологій фінансового включення шляхом забезпечення того, що постачальники аналогічних цифрових фінансових послуги мають подібні права та обов’язки незалежно від їх інституційного типу та технологій, які вони застосовують. В тому числі підготовка та реалізація на основі рішень Уряду наступних проектів:
• оцифрування великомасштабних, періодичних платежів від державних установ до споживачів та малого бізнесу (G2C, G2B);
• впровадження транзакційних послуг для фінансово виключених та не включених громадян, які можуть забезпечити значні обсяги цифрових платежів;
• забезпечення фактичного неформального вільного вибору споживачами фінансового інститута для обслуговування;
• усунення організаційних та псевдо-фіскальних (документи щодо фактів прийому цифрових платежів мають бути фактично визнаними виконавчою владою документами для руху товарів та забезпечення передбачених законодавством процедур із захисту прав споживачів) перешкод для МСБ щодо прийому цифрових платежів;

3. Робота з національними органами влади з метою усунення бар’єрів та сприяння забезпеченню внутрішніх та транскордонних фінансових послуг з метою сприяння цифровому фінансовому включенню та забезпечення чіткого розмежування відповідальності між регуляторами (НБУ, КМУ, ДСФМУ, Нацкомфінпослуг) щодо регулювання та нормативної бази, що стосується цифрових фінансових послуг та цифрового фінансового включення в цілому.

4. Сприяння розробленню та впровадженню узгодженого та збалансованого регулювання для збереження коштів клієнтів, що належать не пруденційно регульованим постачальникам цифрових фінансових послуг (фінкомпаніям, агрегаторам платежів, провайдерам платіжних послуг, які начебто їх не надають – мобільним операторам), в т.ч., наприклад, екскроу рахунки, схеми “трансферу” гарантійних депозитів в надійні банки та розповсюдження на ці кошти вимог Фонду Гарантування з відповідним відшкодуванням, страхування ризиків тощо.

Компонент №2 – Просування розвитку цифрових фінансових послуг як пріоритетного напрямку для розвитку інклюзивних фінансових систем, забезпечення балансу інновації та ризиків для досягнення цифрового фінансового включення, спрощення та впровадження сумісної цифрової ідентифікації клієнтів для цифрових фінансових послуг

Громадяни та фінансові інститути не завжди та не в повній мірі усвідомлюють переваги цифрових фінансів, а також, що ризики можуть розвиватися або збільшуватися завдяки використання цифрових технологій, і що вони повинні бути ефективно оцінені та управляться.

Причиною цього є те, що цифрові фінанси постійно змінюються, вдосконалюються, і не завжди всі категорії громадян (окрім цифрових гіків) спроможні без належних пояснень та навчання зробити першу операцію нового типу, з новим інструментом тощо. Крім того, цифрові фінансові ризики мають різні форми. Вони можуть виникнути з причини конвергенції та різноманітних нових схем взаємодії та поєднання процесів та продуктів існуючих та нових постачальників; можуть залежати від агентських мереж та відносно низького рівня фінансової грамотності серед споживачів. Цифрові технологічні ризики можуть виникнути в усіх цифрових фінансових службах та ланцюгах платіжних систем, у тому числі на операційному, розрахунковому, ліквідному, кредитному рівнях, в процесі виконання (або не виконання) вимог щодо боротьби з відмиванням грошей.

Ситуація ускладнюється тим, що злочинці використовують недостатню обізнаність споживачів і можуть зкомпроментувати не тільки операційні процеси, або елементи систем, а й інноваційні продукти та сервіси в цілому. До того ж часові та процедурно-організаційні недоліки поточної паперової ідентифікації в цифровому світі гальмують впровадження інновацій та де-стимулюють цифрове фінансове включення.

Отже, ефект від реалізації другого компонента відобразиться на громадянах та фінансових інститутах України.

Для реалізації цього компонента потрібна наявність:
• результатів аналізу GPFI White Paper, Global Standard-Setting Bodies and Financial Inclusion: The Evolving Landscape;
• результатів аналізу досліджень GfK Ukraine в сфері фінансових послуг та безготівкових розрахунків за 2014 – 2018 рр.
• результатів аналізу актуальних загроз при застосуванні цифрових платежів в Україні (Exchange-online), Європі (EAST, EC3 Europol, European Parliament, European banking authority, FATF), світі (WB, G20, IFC) та способів протидії;
• результатів аналізу рекомендацій FATF, AML EU Directives щодо цифрової ідентифікації.

Процес реалізації цього компонента може передбачати такі елементи:

1. підтримувати активний діалог та координацію між усіма ключовими зацікавленими сторонами цифрової фінансової екосистеми, включаючи уряд, приватний сектор та громадянське суспільство, щоб забезпечити спільне розуміння цифрового фінансового включення, цілей та очікування ринку щодо цифрових фінансових послуг в форматах робочих груп, прес-брифінгів, круглих столів, прес-релізів для ЗМІ.
сприяння залученню ЗМІ, в т.ч. в згаданих вище форматах, до підвищення кваліфікації та осягнення знань про співвідношення користі та ризиків в розвитку цифрових фінансів, формування сталої звички до обережного, адекватного коментування нових фінансових технологій з упором на зручність та формування належної оцінки та звичок цифрової фінансової гігієни.

2. Сприяння використанню де-факто ринкових стандартів та створенню та просуванню нових та інноваційних форм ідентифікації, реєстрації та перевірки, таких як цифрові біометричні ідентифікаційні продукти і служби онлайн-перевірки особистих даних. Встановлення прийнятних відкритих стандартів для керування ризиками та забезпечення безпеки ідентифікації, транзакцій та облікових записів. Заохочення розробки сучасних та безпечних систем цифрового підпису, які можуть спростити процес автентифікації та перевірки.

3. Розробка найкращих практик та галузевих кодексів для користувачів як використовувати цифрові фінансові сервіси, а також баз знань та практичних дії щодо безпечного їх використання, захисту проти несанкціонованого використання, розкриття, модифікації та знищення персональних даних;

4. Розробка найкращих практик та галузевих кодексів щодо відповідального і справедливого кредитування та збору боргів;

5. Розробка найкращих практик для забезпечення постачальниками цифрових фінансових послуг точності та надійності всіх даних, пов’язаних із:
• рахунками та транзакціями;
• маркетингом цифрових фінансових послуг;
• кредитними балами та звітами для фінансово виключених та недостатньо забезпечених споживачів.

Компонент №3 – Розширення екосистеми та інфраструктури цифрових функціональних послуг

Особливо важливо для створення екосистеми цифрових фінансових послуг є розширення надійної, безпечної, ефективної та широко доступної системи роздрібних платежів та інфраструктури ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій), яка забезпечує всіх користувачів зручним, надійними точками обслуговування для відправлення та отримання платежів та здійснення інших цифрових фінансових послуг. Наскільки це можливо, така інфраструктура повинні досягти “останньої милі” сільських районів, а також обслуговувати великі міста та райони в ключових транзитних коридорах.

Поточна кількість платіжних терміналів для платежів найбільше поширеними в країні платіжними інструментами – платіжними картками є явно недостатнім для України, і становить від 20 до 40% кількості терміналів в країнах ЄС співрозмірних за територією та кількістю громадян. Крім того, багато представників МСБ, розуміючи важливість доходів від операцій з картками, вишукують специфічні форми прийому карток до сплати – за рахунок покупців шляхом отримання коштів на персональні рахунки, без сплати комісії за еквайринг та без сплати податків – через Р2Р перекази, або відправляють споживачів платити через ПТКС. Відповідно проблема також охоплює фіскальні питання та ухилення від оподаткування.
Ефект від реалізації третього компонента відобразиться на громадянах, суб’єктах господарювання та фінансовому результаті країни за рахунок детінізації роздрібних платежів.

Для реалізації цього компонента потрібна наявність:
• результатів аналізу cashless & digital payments White Papers;
• результатів аналізу досліджень GfK Ukraine в сфері фінансових послуг та безготівкових розрахунків за 2014 – 2018 рр.;
• результатів аналізу сучасних форм-факторів і каналів цифрових платежів в Україні, Європі, світі;
• результатів аналізу впровадження open banking підходів в ЄС, регулювання інтерчендж в світі.

Процес реалізації цього компонента може передбачати такі елементи:
1. Підготовка пропозицій модернізації та розширення інфраструктури системи роздрібних платежів та впровадження платформ відкритих платежів (open banking), в першу чергу пов’язаних з кліринговими та розрахунковими системами країни ( в т.ч. СЕП НБУ), які забезпечать безпечний та ефективний доступ до банків, небанківських фінансових установ та нових (PSD2) постачальників платіжних послуг.

2. Сприяння використання широкомасштабних державних каналів, такі як поштові відділення для розповсюдження цифрових фінансових послуг (еквайринг, електронна комерція, цифровий фінансовий супермаркет, кредитний брокерідж тощо).

3. Заохочення постачальників платіжних послуг забезпечувати сумісність та взаємодію точок доступу (обслуговування) та каналів, подальше розширення доступу до міст надання платіжно-фінансових послуг та загальної зручності для власників рахунків, електронних гаманців, платіжних сервісів, мобільного та інтернет банкінгу (в т.ч. через робочі групи, прес-релізи для ЗМІ).

4. Заохочення та переконання представників рітейл, HoReCa в доцільності неухильного виконання вимог законодавства щодо прийому до сплати цифрових фінансів та партнерських цінових пропозиціях фінансової індустрії в т.ч. економічно обгрунтованих комісії за еквайринг (в т.ч. через прес-брифінги, круглі столи, прес-релізи для ЗМІ)

Компонент №4 Зміцнення цифрової і фінансової грамотності та обізнаностіВ реалізації четвертого компонента зацікавлені дві категорії громадян:

На фінансово виключені та недостатньо забезпечені групи споживачів розповсюджуються різноманітні ризики, що стосуються цифрових фінансових послуг.

Вони включають:
• відсутність гарантій щодо коштів, що належать не пруденційно регульованим постачальникам (фінкомпаніям, агрегаторам платежів, провайдерам платіжних послуг, які начебто їх не надають – мобільним операторам);
• обмежене (недостатнє) розкриття комісій і тарифів, умов використання фінансової послуги;
• можливу недостатню ліквідність агентів, шахрайства їх співробітників;
• заплутані користувацькі інтерфейси, які збільшують ризик помилкових транзакцій;
• недостатня безпека систем;
• безвідповідальне (хижацьке) кредитування через цифрові канали;
• непрацездатність систем, що перешкоджає доступу до коштів;
• нечіткі або обмежені системи відшкодування; неможливість конфіденційно та безпечно зберігати персональні дані.

Цифрові фінансові продукти та притаманні переваги та ризики змінюються настільки швидко, що звичайні методи отримання та осягнення інформації через традиційні методи і канали навчання є малоефективними.

Докладна інформація потрібна користувачам впродовж усього життєвого циклу цифрових фінансових продуктів та інструментів.

Для реалізації цього компонента потрібна наявність:
• результатів аналізу досліджень GfK Ukraine щодо фінансової грамотності споживачів та обізнаності щодо проти шахрайських дій (2018 р.);
• результатів аналізу досліджень за результатами навчальних кампаній та проекту “Гуманний фішинг” (2018 р);

Процес реалізації цього компонента може передбачати такі елементи:
1. Використання високоякісних цифрових інструментів для розвитку фінансової грамотності, програми цифрової грамотності, які створюють знання, розуміння та впевненість у собі у використанні цифрових фінансових послуг.
Наприклад:
• онлайн-ігри, щоб допомогти батькам навчити їх дітей фінансовому менеджменту;
• цифрові набори інструментів для відстеження доходів і витрат;
• онлайн-програми фінансового управління малого бізнесу;
• інтерактивні освітні програми.

2. Використання через власні та партнерські цифрові (відео, соцмережі, месенджери, е-майл) та не цифрові (плакати, газети) канали (пошта, будівлі, відділення банків та АТМ на підприємствах зарплатних проектах) практичних, доступних матеріалів фінансової грамотності та інформування, для включених та не включених, незабезпечених і вразливих груп, щоб допомогти споживачам зрозуміти особливості, переваги, витрати при користуванні цифровими фінансовими послугами та засобами фінансової безпеки.

3. Надання якісної та безперебійної підтримки для клієнтів та користувачів, з простими та доступними інструкціями щодо правильних дій в тій чи іншій ситуації, включаючи механізм подання та трекінгу скарг, (цілодобовий колл-центр, он-лайн чат-бот, веб-сайт або соціальні медіа).

4. Забезпечити навчання надавачами цифрових фінансових послуг викладачів та працівників про: особливості продукту; регулятивні обов’язки постачальника фінансових послуг; справедливе ставлення до недосвідчених та уразливих груп споживачів; і процедури регресу. Тренування також повинно покривати роз’яснення документів (договорів, угод, правил), особливо якщо формулювання викладені мовою, яку споживач не розуміє.