Питання розвитку фінансової інклюзії в Україні. Частина 3
Зарплатні проекти та пере-регулювання пенсійно-зарплатних виплат як запобіжник нормального функціонування банківських платіжних послуг та розвитку платіжних послуг небанками.
Світовий банк, інші провідні фінансові інститути, держави, які належать до G-20, а також є членами робочих груп Банку міжнародних розрахунків відносять до фінансового включення якість і доступність фінансових послуг. Водночас основними результатами програм фінансового включення вважаються не тільки можливість отримання на прийнятних умовах широкого спектру фінансових (розрахунковий, кредитних та інших споріднених) послуг переважною більшістю громадян, які їх потребують та/або хотіли би споживати, а й конкурентний розвиток нової цифрової економіки, інфляційну (цінову) стабільність, стійкість фінансової системи, скорочення бідності та довгострокове економічне зростання.
«Зарплатно-пенсійне рабство» з середнім терміном договірних відносин від 12 до 30 (max) місяців не сприяє схильності клієнтів до фінансового включення, фінансового планування, реалізації довгострокових цілей тошо. Зарплатно-пенсійні клієнти (від 13 до 20 млн. осіб) погано відносяться, слабо розуміють і не достатньо користуються як базовою, так і іншими фінансовими послугами, такими як безготівкові розрахунки, заощадження, кредитування та страхування, інвестування в освіту чи охорону здоров’я, управління ризиками.
На 1 січня 2019 року користувачами послуг, безпосередньо пов’язаних із пенсійно-бюджетно-зарплатними виплатами можуть вважатися 13-14 млн. осіб з 33 млн громадян, як використовують 36,6 млн. платіжних карток. Серед них 7,2 млн з 11,7 млн пенсіонерів, які отримують пенсії на банківські рахунки та використовують платіжні картки (4,5 млн. осіб продовжують отримувати пенсії готівкою через Укрпошту, яка в 2018 році втратила понад 1 млрд грн, на доставці пенсій за тарифом 2004 року, що покриває лише 60% її собівартості). З 17,1 млн осіб працездатного віку більше 6 млн. осіб відносяться до «бюджетної» сфери, і також отримують виплати на банківські рахунки за тарифами, які не є ринковими. З 33 млн. громадян від 6,5 до 7,5 млн. використовують кредитні картки. Щє 11-13 млн. громадян отримують будь-які, включаючи зарплатні, в приватному секторі, виплати на банківські рахунки.
Після заяви «Укрпошта» про закриття до 7 тисяч поштових відділень, якщо не буде підвищено тариф за послуги доставки пенсій, Уряд досить швидко знайшов на компенсацію 500 млн. гривень. У державному бюджеті на 2019 рік закладені відповідні кошти.
Пенсійно-бюджетно-зарплатними виплати мають значну історію, відповідні причини і непередбачувані наслідки, а саме.
Історія розпочалася в 1998 р., коли банки спромоглись знайти підходи в АП, результатом чого був відповідний Указ Президента та Постанова КМУ № 1596 від 30.08.99 р., якою встановлювався ПОРЯДОК виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах. На відміну, від, наприклад, ДЕКРЕТУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який змінювали та доповнювали 19 разів, Постанова №1596 змінювалась та доповнювалася всього 16 разів та двічі, додатково, за рішеннями суду.
В 2001 році банкам також вдалося взяти ще одну «висоту» — КМУ прийняв Постанову №1231 від 26.09.2001р. про затвердження Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, яка змінювалась «всього» чотири рази. Але кожного разу, такі зміни призводили або до зменшення кількості «уповноважених» банків, або до «покращень», щодо яких банки послідовно заперечували.
Протягом 2002-2013 рр. АМКУ неодноразово «нагадував» Мінтрансу, Міносвіти, Мінфіну, Пенсійному фонду, різноманітним комунальним підприємствам та іншим поважним державним і «навколодержавним» установам, що різноманітні проривні ідеї, включаючи обов’язковість емісії карток неформатного стандарту, «тільки студентам, і разом з студентськими квитками», «тільки певними банками», «тільки, якщо в вас є державні цінні папери», «тільки, якщо ви такі ж круті («активи у відсотках від банківської системи в цілому або мільярдний статутний капітал»), як західний схил Евересту», і інші т.з. державницькі ідеї не мають відношення до ведення рахунків, є незаконними та порушують антиконкуренційне законодавство України. АМКУ не нагадув про те ж саме НБУ лише з однієї причини, бо не мав інституційної спроможності за нормами закону про Комітет щодо суб’єктного складу «підшефних» організацій в сфері контролю АМКУ.
Отже, якщо первинними цілями банків, КМУ та НБУ були швидке зростання емісії платіжних інструментів та запуск трігера «еквайринг через емісію». То, в подальшому цілі партнерів стали різними. Загальний розвиток безготівкових розрахунків та паралельне сприяння зростанню легального бізнесу та товарообігу — у перших, і «управління державними фінансами» — у других. Час від часу представники державних органів порівнюють кошти з бюджету на користь громадян з державними фінансами, і дозволяють припущення, що саме і тільки держава в повній мірі має розпоряджатися процесом використання таких коштів.
Питання, яким чином, і чи має право КМУ (Мінфін) взагалі втручатися в банківський бізнес, і до чого в країні Закони «Про Національний банк України», «Про банки та банківську діяльність» почали виникати в момент, коли банки зрозуміли:
• безкоштовні або збиткові тарифи на базові банківські послуги (зарахування, видача коштів, кредитування тощо), які регулює КМУ, коли навіть банківський регулятор не дозволяє собі такого робити, а закон забороняє — це дуже дивно та неприйнятно;
• адмінресурс окремих банків або «купівля голосів директората» державних та комерційних підприємств, установ та організацій призводить до відносно короткострокових відносини з клієнтами;
• «танці» з документами, для продовження, підтвердження, перезаключення (наприклад, раз на рік з головними управліннями Фонду в областях) договорів, недолугий паперовий документообіг є обтяжливими для виконання банками;
• неможливе середньострокове планування роботи з клієнтами з причини не можливості прогнозувати чергові «покращення» процедур та вимог, що не тільки негативно позначається на показниках та результатах діяльності банків, а й погіршує фінансове включення, заважає стійким і тривалим відносинам клієнтів та банків, свідомому обранню клієнтом фінансової установи та розширенню переліку платіжних послуг, які споживає клієнт;
Неодноразові пропозиції (у т.ч. Уряду і НБУ) внести зміни в КЗпП України, та зробити безальтернативним безготівкові зарахування будь-яких надходжень коштів від держави або роботодавця в першу чергу на банківські рахунки не знаходять підтримки, більше того, КМУ після надходження в Парламент відповідних проектів (останній, законопроект 2287а від 03.07.2015) не дає позитивні висновки на проекти. Впровадження відповідних ініціатив здатне закінчити еру «зарплатно-пенсійного рабства» та почати відлік з чистого аркушу.
Зважаючи на поточні плани Мінсоцполітики щодо монетизації пільг, слід зауважити, що обійтися без безготівки та банків не виходить. І є логічним таке вдосконалення регулювання, яке або максимально спростить процедури, або, як зазначалося вище, призведе до відміни всіх актів, які перешкоджають вільному вибору громадянами, а не Мінфіном, Мінсоцполітики, ПФУ фінансових установ для відкриття рахунку і отримання зарплатно-соціально-пенсійних виплат. Це питання безумовно також має включати зняття обмежень, які штучно створені іншими рішеннями Уряду щодо окремих категорій громадян, включаючи переселенців, пільговиків, військових пенсіонерів тощо.
Водночас, враховуючи складний передвиборчій період та незначну вірогідність змінити щось в відповідних Законах в 2019 році, є можливість і нагальна потреба на підставі положень Комплексної програми розвитку фінансового сектору до 2020 р. та Концепції розвитку електронного урядування в Україні внести зміни та доповнення до зарплатно-пенсійної Постанови КМУ за наступними напрямками:
1. 100% електронний документообіг між державними органами та банками
Виключити з процедур документообігу між банками, Пенсійним Фондом, Державним казначейством, передбаченими Постановою, паперовий документообіг та завершити 100% впровадження електронного документообігу при отриманні банками інформації для здійснення виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівника бюджетних установ.
Такий підхід буде відповідати загальному тренду розвитку української державності, забезпечить економію бюджетних коштів, вивільнить час працівників Пенсійного фонду та комерційних банків, сприятиме неможливості зловживань при ідентифікації отримувачів соціальної допомоги та забезпечить в режимі близькому до он-лайн 100% контроль за коштами, спрямованими на виплату пенсій та грошової допомоги.
2. Використання державних реєстрів державними органами, а не надання паперових довідок банками
Міністерство Юстиції України, Пенсійний фонд та Державна фіскальна служба за підтримки Президента та Уряду забезпечило громадянам та бізнесу доступ до переважної більшості державних реєстрів, Національний Банк України відкрив (та продовжує відкривати) API до інформації, яку він обробляє, а також в он-лайн режимі інформує про неплатоспроможність банків, або особливі вимоги до їх діяльності.
З врахуванням зазначеного передбачені Постановою вимоги до банків-конкурсантів надати (та надавати на квартальній основі) відомості, які містяться в державних реєстрах та/або наявні в Національному банку України, видаються пережитками минулого і можуть бути усунені з Постанови. Крім того, до 10-го числа наступного кварталу, в переважній більшості випадків дуже складно або взагалі не можливо надавати передбачені вимогами відомості з врахуванням термінів обробки інформації адміністраторами державних реєстрів та НБУ. Інформацію подібного типу, особливо на квартальній основі, Пенсійний Фонд та Міністерство фінансів мають отримувати безпосередньо від ДП Міністерства Юстиції України — адміністраторів реєстрів, ДФСУ та Національного банку України, що, безумовно, буде найкращім доказом щирості Держави в забезпеченні спрощення умов ведення бізнесу.
3. Розвиток безготівкових розрахунків та зменшення кількості готівки в обігу
Впроваджуючи Комплексну програму розвитку фінансового сектору до 2020 р. Національний банк України, спираючись на досвід Центральних банків країн Європи, послідовно доводить, що безкоштовна готівка є проявом психології утриманців, її обіг підживлює тіньову економіку, і, головне — це гальмує формування в свідомості громадян думки про те, що безготівкові розрахунки є перевагою для них та держави.
Не законною, і такою, що потребує виключенню з Постанови є вимога Міністерства фінансів України про безоплатне обслуговування банками клієнтів в процесі зарахування коштів на рахунок, переказів з рахунку, видачі готівки з рахунку. Крім того, кожна банківська установа має власні витрати на надання послуг (наприклад, готівку для видачі через банкомати та каси банки покупають на ринкових умовах, за відповідним тарифом), тому платність отримання послуг громадянами відповідає Закону України «Про банки та банківську діяльність» та сприятиме подальшому впровадженню інновацій банками. Необхідно вилучити Додаток №2, як такий, що не відповідає Конституції України, Цивільному та Господарському кодексам України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про Національний банк України», Закону України «Про захист економічної конкуренції», в частині неправомірного регулювання цін, порушення банківських правил, спотворення конкуренції та сприяння збереженню патерналістської психології у значної кількості громадян.
Таблиця №1. Додаток №2 Перелік послуг і граничне значення їх показників, яких банк зобов’язується дотримуватися у разі набуття статусу уповноваженого банку.
Отже, як мінімум 40% користувачів платіжних карток в Україні — 13-14 млн. осіб з 33 млн громадян, як використовують 36,6 млн. платіжних карток — є сумнівно фінансово включеними користувачами. Вони не мають стійкої звички до платіжних інструментів, не зацікавлені у застосуванні безготівкових форм розрахунків, не потребують цифрових фінансових послуг, і не в повній мірі схильні до цифрових державних послуг.
Крім того, що недолуге регулювання пенсійно-зарплатних виплат є запобіжником нормального функціонування банківського платіжного ринку за рахунок спотворення конкуренції серед банків, це заважає розвитку платіжних послуг небанками, яких банки із зрозумілих причин (самим тісно та ще ї держава «допомагає» працювати) не бажають бачити на цьому сегменті фінансового ринку.
Таблиця №2
Безумовно, небанківські установи різних типів, в т.ч., навіть, поштові оператори, за умов впровадження в Україні європейських принципів відкритого банкінгу, конкурентного міжгалузевого середовища та отримання ліцензій на ведення рахунків, емісію платіжних карток, емісію електронних грошей, електронних гаманців або напередоплачених карток пропонували би пенсіонерам та бюджетникам відповідні послуги для отримання виплат.
В Таблиці №2 наведені приклади типів небанківських установ та платіжних послуг, які їм дозволені в окремих країнах Європи. Аналогічні та інші платіжні, розрахункові, інколи і споріднені кредитні послуги надають небанки і в інших регіонах.
Відповідні зміни в українське платіжне законодавство з одночасною відміною зазначених вище зарплатно-пенсійних підзаконних актів Уряду було б найкращим сценарієм для українських споживачів. Такий сценарій цілком реальний, але це порядок денний для 2020 або 2021 рр.
